ФОРМУВАННЯ ЄДИНОГО ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «Михайлівський НВК І-ІІ ступенів «дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа»» Михайлівської районної ради Запорізької області

      Моделювання інформаційного середовища школи

Комунальний заклад «Михайлівський НВК І-ІІ ступенів «дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа»» Михайлівської районної ради Запорізької області

В школі є комп’ютерний клас, в якому є вихід до Інтернету. Діти мають можливість користуватися Інтернетом кожного дня в бібліотеці. Вчителі теж можуть в будь-який час скористатися Інтернетом.

Крім того, окремою сіткою з’єднані комп’ютери секретаря , директора , заступника директора з навчальної частини, заступника директора з виховної роботи, бібліотеки. Планується підключення до цієї сітки комп’ютера психолога.

Потужні процеси модернізації сучасної школи викликають потребу в розробці прогностичних моделей інноваційного розвитку загальноосвітніх навчальних закладів. На вирішення окреслених завдань спрямована Державна цільова соціальна програма “Школа майбутнього”, яка передбачає вдосконалення механізмів надання освітніх послуг, розроблення та випробування інноваційних моделей новітніх навчальних закладів, діяльність яких спрямовуватиметься на випереджальний характер розвитку системи освіти. На виконання цієї програми у плані роботи Національної академії педагогічних наук України передбачено проведення наукових досліджень та відповідних заходів щодо Всеукраїнського експерименту із розробки та апробації інноваційних освітніх моделей загальноосвітніх навчальних закладів. Відповідно до виконання замовлення лабораторією педагогічних інновацій Інституту педагогіки НАПН України проводиться дослідження “Моделі інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу”. Оскільки розробка моделі інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу як цілісного утворення передбачає моделювання освітнього простору школи, одним із пріоритетних напрямків у межах дослідження лабораторії педагогічних інновацій є проблема моделювання інноваційного освітнього простору загальноосвітнього навчального закладу.

Актуальність дослідження визначається:

процесами модернізації освіти, пов’язаними з необхідністю прогнозувати перспективи розвитку освітнього простору загальноосвітніх навчальних закладів на інноваційній основі;

зростанням вимог до якості процесу моделювання у діяльності педагогічного колективу в процесі впровадження інновацій;

не розробленістю концептуальних положень педагогічного моделювання інноваційного освітнього простору ЗНЗ з урахуванням теоретичних і практичних аспектів

недостатньою розробленістю апарату вимірювання та оцінювання ефективності моделей інноваційного інформаційного простору ЗНЗ;

необхідністю створення та накопичення банку даних щодо інноваційних моделей ЗНЗ України взагалі та моделей інноваційного освітнього простору школи зокрема.

Таким чином, дослідження спрямовується на розв’язання суперечностей між зростанням запитів педагогічної теорії та практики щодо розробки ефективних моделей освітнього простору загальноосвітніх навчальних закладів як складової їхнього інноваційного розвитку, з одного боку, і недостатньою теоретико-методологічною та методико-технологічною розробленістю проблеми педагогічного моделювання освітнього простору, адаптованої до використання в умовах динамічного розвитку освітніх процесів у межах ЗНЗ – з іншого.

Розв’язання поставлених завдань потребує уточнення термінологічного апарату проблеми та визначення наукових підходів до моделювання інноваційного освітнього простору загальноосвітнього навчального закладу. Наукове обґрунтування феномену “моделювання інноваційного освітнього простору загальноосвітнього навчального закладу” потребує визначення його ключових складових: «інновація», «моделювання», «освітній простір».

В інтеграції педагогічної науки під інновацією розуміють “намагання змінити систему освіти, що здійснюється свідомо і навмисно з метою удосконалення цієї системи” [5, с. 17]. Тезаурус під редакцією Н. Крилової визначає інновацію як “актуально значущі й системно самоорганізовані новоутворення, що виникають на основі різноманіття ініціатив і новацій, що стають перспективними для еволюції і позитивно впливають на його розвиток, а також на розвиток більш широкого мультикультурного простору освіти” [6, с. 42].

Таким чином, під педагогічною інновацією розуміють якісну зміну педагогічної системи, спрямовану на вдосконалення існуючої педагогічної практики. Способом “нормування та трансляції інновації виступає проектування” [7, с. 178], одним з етапів якого є моделювання.

Щодо визначення поняття “освітній простір” зазначимо, що аналіз педагогічної літератури свідчить про його багатовимірність і різноплановість. Більшість дослідників означеної проблеми (Н. Бастун, С. Бондирева, О. Веряєв, С. Гершунський, В. Гинецінський, Б. Ельконін, Б. Серіков, В. Слободчиков, І. Фрумін та ін.) під поняттям “освітній простір” розуміють певну територію, яка пов’язана з масштабними явищами в галузі освіти: як певна частина соціального простору, у межах якої здійснюється нормована освітня діяльність; як єдність, цілісне утворення в галузі освіти, яке має свої межі, що уточнюються окремо, - світовий освітній простір, міжнародний освітній простір, європейський освітній простір, освітній простір регіону, школи, шкільного класу тощо. Найповнішим та сучасним, що концентрує в собі сутнісні ознаки цього феномена є, на нашу думку, визначення освітнього простору як “педагогічної реальності, яка заявляє про себе співіснуванням Людини і Світу через освіту, містить, являє собою баланс культурного і цивілізаційного, виражаючи його через знаковість освітнього середовища” [8, с. 51].

Таким чином, освітній простір - педагогічний феномен зустрічі та взаємодії людини з оточуючими її елементами-носіями культури (освітнім середовищем), у результаті чого відбувається їх осмислення та пізнання.

Виходячи з усього вищезазначеного, під моделюванням інноваційного освітнього простору загальноосвітнього навчального закладу ми розуміємо етап проектування, на якому відбувається створення і вивчення педагогічної прогностичної моделі загальноосвітнього навчального закладу як цілісного утворення відкритої частки соціального простору, у межах якого здійснюється освітня діяльність, що забезпечує “зустріч Людини і Світу”. Оскільки проектування є способом нормування та трансляції інновації, новизна (об’єктивна або суб’єктивна) результату моделювання як етапу педагогічного проектування вважається безперечною.

Ефективність моделювання такого складного об’єкта, як освітній простір школи, передбачає визначення наукових підходів, серед яких виокремимо як провідні - системний, діяльнісний та синергетичний.

Системний підхід є одним з універсальних, що використовується в педагогічній науці. Він дозволяє конкретизувати етапи розвитку системи, включає до числа системоутворюючих факторів “цілевий стан”, системоутворюючі суперечності (проблемну ситуацію), виходячи з того, що координація та субординація елементів системи притаманна самій природі, необхідність об’єднання диференційованих, ієрархічно побудованих елементів у єдине ціле, що володіє властивостями, які відрізняються від властивостей окремих його частин. Системний підхід дозволяє вивчити окремі якості об’єкта, завдяки яким вони стають упорядкованими, організованими у певну цілісність, що має нові властивості. Так, С. Смирнов вважає, що сутність системного підходу полягає у виокремленні класу об’єктів, явищ, що відповідають поняттю “система”, тобто комплексне утворення, така організація елементів, що не зводиться до їх простої суми і являє собою певну цілісність. “Ціле - завжди є організацією, а організація - це система, що має структуру” [9, с. 5]. Системний підхід до педагогічного моделювання забезпечує розгляд об’єкта моделювання, процесу моделювання та його результату (моделі) як системних об’єктів.

Освітній простір школи - це системний об’єкт педагогічного проектування, що передбачає виокремлення та вивчення її структурних елементів, зв’язків, системоутворюючих факторів. Аналіз педагогічної літератури доводить, що не існує чітко визначених структурних компонентів освітнього простору школи. Так, Н. Рибка, наголошує, що поняття освітній простір відбиває переважно внутрішні (педагогічні, психологічні, дидактичні та ін.) зміни в системі освіти.

Н. Масюкова [11] зазначає, що освітній простір складається з освітніх процесів - навчання, виховання, соціалізації, підготовки та ін. Оскільки освітній простір виражається взаємодією людини з оточуючими її елементами-носіями культури через знаковість освітнього середовища, компонентами моделювання освітнього простору можуть виступати компоненти освітнього середовища. Так, характеризуючи освітній простір вищого навчального закладу, Г. Щевелева виокремлює такі основні його компоненти, як середовища: штучне робоче (навчальне) середовище, інформаційне середовище, соціальне середовище, внутрішнє середовище тощо [14, с. 27].

Також можна визначити запропоновані В. Ясвіним [15] компоненти освітнього середовища: соціальний, просторово-предметний, психодидактичний. Н. Колесникова [10] виокремлює фізичні, соціокультурні, психологічні, комунікативні, віртуальні, парадигмальні характеристики освітнього простору. У педагогічній літературі також виокремлюють такі складові простору, як рівні (методологічний, методичний та ін.), сегменти (виховний простір, інформаційний простір, індивідуальні простори учасників навчально-виховного процесу та ін.), поля (етичне та ін.) та інші конструкти й вузлові структури. Кожна з представлених структур може обиратися за основу залежно від того, наскільки вони зможуть дати чітке, ґрунтовне розгортання авторського бачення моделі інноваційного освітнього простору школи.

На теоретичних засадах системних досліджень (І. Блауберг, В. Садовський, В. Тюхтин, Е. Юдін та ін.) ґрунтується й процес педагогічного моделювання інноваційного освітнього простору. Він є впорядкованою системою, що містить: виокремлення певних елементів, які становлять систему освітнього простору школи; визначення зв’язків між елементами, у тому числі системоутворюючих; виявлення структури й організації системи; аналіз принципів поведінки системи; вивчення процесів управління системою; дослідження історії системи (як у минулому, так і прогностично); синтез отриманої інформації та побудову моделі.

Модель освітнього простору як результат моделювання також є педагогічною системою, що має характеризувати побудову та функціонування інноваційного освітнього простору загальноосвітнього навчального закладу. За педагогічного моделювання, аби об’єкт можна було вважати моделлю іншого об’єкта, він має відповідати певним умовам, першою серед яких є його системність.

Таким чином, використання системного підходу під час моделювання інноваційного освітнього простору школи передбачає розгляд об’єкта, процесу та результату (моделі) моделювання як системних об’єктів, що мають нову якість, спільну мету функціонування і централізоване управління.

Виокремлення діяльнісного підходу до моделювання інноваційного освітнього простору школи дозволяє визначити компоненти діяльності розробника моделі, виокремити її особливості та визначити ефективність результату. Спираючись на організаційну структуру діяльності (суб’єкт - об’єкт - предмет - умови - продукт), процедуру моделювання інноваційного освітнього простору школи, можна визначити таким чином:

·                    суб’єктом моделювання інноваційного освітнього простору школи можуть виступати: окремі вчителі, моделюючі пари, творчі групи, команди однодумців тощо;

·                    об’єктом моделювання є освітній простір загальноосвітнього навчального закладу;

·                    предметом моделювання є інноваційний освітній простір загальноосвітнього навчального закладу;

·                    умовами ефективності моделювання інноваційного освітнього простору є: мотиваційна спрямованість педагогічного колективу на означений вид діяльності; організація проектної діяльності учасників навчально-виховного процесу; забезпечення готовності педагогічного колективу до педагогічного моделювання; моніторинг процесу моделювання інноваційного освітнього простору школи;

·                    продуктом педагогічного моделювання є модель інноваційного освітнього простору, що орієнтована на використання як масового, тому вона має бути водночас прогностичною та реалістичною. Ця модель може бути представлена будь-яким способом - словесно-описово, схематично тощо.

Спираючись на психологічну структуру діяльності (мета - мотив – спосіб - результат), педагогічне моделювання інноваційного освітнього простору загальноосвітнього навчального закладу можна визначити так:

1.               Метою моделювання інноваційного освітнього простору школи завжди є розв’язання існуючої актуальної проблеми, що декомпонується в низку завдань, спрямованих на визначення шляхів її розв’язання, розробку та впровадження в освітній процес. Виявляючи проблемне поле, кожна школа визначає свої завдання. Наприклад, забезпечення вищого рівня інформатизації освітнього простору школи, комунікативної культури учасників навчально-виховного процесу, розширення меж освітнього простору школи (через обмін учнями, учителями освітніх закладів інших країн та ін.) тощо.

2.               Мотиви моделювання інноваційного освітнього простру школи можуть бути як внутрішні, так і зовнішні. Наприклад, мотивами можуть виступати: спрямованість сучасних нормативно-правових документів у галузі освіти на інноваційний розвиток загальноосвітніх навчальних закладів; бажання педагогічного колективу підвищити престиж навчального закладу; прагнення вчителів до професійного зростання та проявів педагогічної творчості тощо.

3.               Спосіб - це форми, методи означеного виду діяльності. Педагогічне моделювання інноваційного освітнього простору здійснюється за допомогою технічних засобів, теоретичних розробок з проблем моделювання, творчого потенціалу суб’єктів моделювання. Методами моделювання інноваційного освітнього простору, по-перше, можна визначити формальні методи: статистичні, аналітичні, структурні, що дозволять розробити модель з урахуванням окремих компонентів, характеру їх взаємодії, якісних характеристик. По-друге, можуть бути методи діалектичного пізнання - метод сходження від абстрактного до конкретного, індукція, дедукція, мислений експеримент тощо.

4.               Результатом моделювання інноваційного освітнього простору школи можна вважати ефект, до якого призведе впровадження інноваційної моделі в освітній процес (наслідки можуть бути як позитивні, так і негативні). Результат співвідноситься з метою, відбувається рефлексія.

Спираючись на теорію традиційного моделювання педагогічних об’єктів [3], можна виокремити такі етапи діяльності щодо розробки моделі інноваційного освітнього простору загальноосвітнього навчального закладу:

·        входження у процес і вибір методологічних підстав для моделювання інноваційного освітнього простору школи, якісний опис предмета освітнього простору загальноосвітнього навчального закладу;

·        визначення завдань моделювання інноваційного освітнього простору школи;

·        конструювання моделі інноваційного освітнього простору школи з уточненням залежності між основними елементами об’єкта дослідження, визначення параметрів оберту та критеріїв оцінки змін цих параметрів, вибір методики вимірювання ефективності моделі;

·        дослідження валідності моделі інноваційного освітнього простору школи у розв’язанні поставлених завдань;

·        застосування моделі інноваційного освітнього простору загальноосвітнього навчального закладу в педагогічному експерименті;

·        змістова інтерпретація результатів моделювання.

Можливе “фрактальне вкладання” перелічених елементів різних структур процесу педагогічного моделювання: конструкції можуть бути різноманітними. Ці процеси регулюються синергетичними засадами, на яких необхідно базуватись під час проведення процедури моделювання інноваційного освітнього простору школи.

Існують два підходи до розуміння синергетики: як теорії систем, що самоорганізуються (Г. Хакен), і виникнення порядку через флуктуації (зміни через вплив) (І. Пригожин). В інтерпретації педагогічної науки синергетичний підхід передбачає створення умов для самовдосконалення, саморозвитку системи. Компонентами для чого, перш за все, виступають професійна компетентність та творчий потенціал розробників моделі, виявлення проблемного поля освітнього простору школи.

З огляду на синергетичні засади моделювання освітніх систем (В. Буданов, І. Добронравова, А. Євтодюк, І. Пригожин, Г. Хакен та ін.), з моменту виникнення освітнього простору школи як системи, у ній закладено не лише механізм онтогенезу (програма системи), але і механізм філогенезу (програма зміни системи), який на певних етапах еволюції призводить систему до розквіту чи занепаду. Так, І. Підласий зазначає, якщо зміни (нововведення) перевищують певну припустиму межу (запас міцності системи), то система руйнується, і на її місці виникає нова система з іншими властивостями (якщо утворення розсипається за незначних зусиль, воно не є системою). Програма зміни системи стає відправною точкою внутрішньої детермінації відповідно до якої відбуваються зміни, що визначають, які з флуктуацій системи приживуться і будуть підтриманими внутрішніми та зовнішніми процессами.

Програма зміни освітньої системи та внутрішня детермінація, згідно з якою відбувається розвиток, передбачає як умови такі обставини: певний набір можливостей початкової системної структури (оскільки в процесі самоорганізації становлення цілого відбувається із самого себе) і потенціал розвитку (тобто рівень неврівноваженості початкової структури, її здатності до самоорганізації і створення дисипативних структур через точки біфуркації). Якщо зовнішні впливи інформації резонансні власним властивостям видової структури освітньої системи, то і невеликий вплив здатний відіграти значну роль у майбутньому цієї системи і привести її або до розквіту, або до занепаду, або до виходу на новий рівень через точку біфуркації. Оскільки освітні системи є системами, які управляються як самоорганізацією, так і соціальною організацією, то слід зазначити таку закономірність: як і в інших складних системах, діяльність усіх освітніх систем не може бути значно трансформована за допомогою навіть великих змін окремих її складових (підсистем) без урахування взаємозв’язків усіх її частин. Так, А. Євтодюк відокремлює аспекти, за якими доцільно моделювати трансформацію існуючих освітніх систем і моделювати нові:

1.               Атрактори - пріоритетні ідеї трансформації існуючих чи моделювання нових освітніх систем;

2.               Шляхи трансформації існуючих і становлення нових атракторів освітніх систем;

3.               Сутнісне наповнення освітніх систем;

4.               Особливості професійно-педагогічного й науково-педагогічного забезпечення діяльності освітніх систем;

5.               Взаємовплив та взаємозв’язки соціокультурного, екологічного довкілля та освітніх систем;

6.               Очікувані результати моделювання [4, с. 18].

Не менш важливим у процесі моделювання інноваційного освітнього простору школи є врахування синергетичних принципів. Так, В. Буданов [1] пропонує у процесі педагогічного моделювання спиратися на сім провідних принципів синергетики: гомеостатичність та ієрархічність (характеризують фазу порядку, стабільного функціонування системи); нелінійність, нестійкість, не замкнутість (принципи зародження); динамічна ієрархічність і спостереження (конструктивні принципи).

Моделювання інноваційного освітнього простору школи, що базується на синергетичних засадах, забезпечує прогнозування й правильне формулювання стратегічних цілей, які визначають хід процесу, а також ефективність управління цим процесом, що приведе до якісних змін результату.

Зазначені наукові підходи до моделювання інноваційного освітнього простору школи тісно взаємопов’язані між собою. Синергетичний підхід передбачає вивчення процесів розвитку та саморозвитку, по-перше, такої складної педагогічної системи, як інноваційний освітній простір школи, по-друге, діяльності її розробників, процесу моделювання. Системний підхід передбачає розгляд освітнього простору школи, його моделі й самого процесу моделювання як систем, що розвиваються на синергетичних засадах. У свою чергу, діяльнісний підхід передбачає певні етапи розробки педагогічної моделі освітнього простору, яка розглядається як система, що має на меті інноваційний розвиток.

Моделювання освітнього простору загальноосвітнього навчального закладу на засадах синергетичного, системного і діяльнісного підходів забезпечує побудову моделі освітнього простору як цілісної інноваційної системи; її оцінку та підготовку до масового використання; дозволяє зробити його гнучким і творчим щодо часу, форм, місця тощо, але у той же час не спонтанним, регламентованим, з урахуванням рівня розвитку, ціннісних орієнтацій та суб’єктивного досвіду зі спіралеподібною побудовою, інтеграцією і комплексним підходом до змістового наповнення. Перспективу подальшого дослідження проблеми вбачаємо в розробці програми підготовки вчителів до педагогічного моделювання інноваційного освітнього простору загальноосвітнього навчального закладу з урахуванням системного, діяльнісного та синергетичних підходів [12].

Удосконалення інформаційного середовища загальноосвітнього навчального закладу

Суттєвий вплив на управління загальноосвітнім навчальним закладом мають інформаційні потоки із зовнішнього середовища.

Зовнішня інформація включає директивні й нормативні документи про систему управління в місті, районі (окрузі), школі, навчальні плани і програми, суспільно-політичну й науково-педагогічну інформацію. Внутрішня інформація включає відомості про стан і результати навчання, виховання й розвитку учнів; про керівників шкіл і вчителів, їхню діяльність; про матеріально-технічну базу; про зовнішні зв’язки школи та ін. [2, с. 88].

Однак межі цих понять розширюються при використанні інформаційно-комунікаційних, зокрема, інтернет-технологій. Особливо це стосується зовнішніх потоків інформації.

Особливу увагу слід приділити саме освітянським сайтам. Це перш за все інформація, яку можна отримати на веб-сайтах органів управління освітою, що мають загальнодержавне значення. Доступ до цих сайтів дає можливють отримувати значний обсяг інформації’, необхідної керівнику ЗНЗ.

Важливу роль відграє інформація, яку можна отримати на веб-сай­тах, що розроблені безпосередньо місцевими органами управління освітою. Вони містять відомості, які формуються саме на рівні обласного, міського управлінь освіти або на рівні районного відділу освіти. Їх можуть використовувати керівники для оперативного отримання відповідних даних.

Окремо слід зупинитися на веб-сайтах загальноосвітніх навчальних закладів. Вони є найбільш цікавими для керівників, бо надають можливість зіставити діяльність соціально-педагогічної системи свого ЗНЗ з багатьма іншими в Україні та за її межами. В україномовних ресурсах інтернет останнім часом з’явилось досить багато шкільних сайтів. На них представ­лені заклади міст Вінниці, Дніпропетровська, Києва, Кіровограда, Луганська, Одеси, Харкова та ін.

Щодо російськомовних та іншомовних інтернет-сайтів, то вони дозволяють отримувати інформацію про розвиток схожих соціально-педагогічних систем в інших країнах.

Окремо слід сказати про веб-сайти безлічі громадських організацій, які реалізують освітянські проекти в масштабах держави. Цю інформацію можна отримати, наприклад, на сервері благодійної програми «Молоде покоління - XXI століття», українському сервері мережі громадянської освіти України та ін.

Першочерговим завданням в управлінській діяльності адміністрації загальноосвітнього навчального закладу є розширення його інформаційного простору. Створення веб-сайту закладу є одним із елементів цієї роботи. Проаналізувавши шкільні сайти, можна виділити приблизну структуру шкільного сайту:

1.               Титульна (головна) сторінка.

2.               Історія школи.

3.               Адміністрація закладу.

4.               Учитель.

5.                Сторінки шкільних методичних об’єднань або предметних кафедр.

6.               Інформація про учнів школи.

7.               Досягнення закладу.

8.               Інтернет-друзі.

9.               Участь у проектах.

10.          Книга відгуків.

11.          Контактні адреси.

12.          Наявність посилань на інші освітянські сайти.

Разом з тим слід зазначити, що 95% шкільних сайтів побудовані як візитна картка закладу та є малоінформативними, а відтак, й малоцікавими, внаслідок чого дуже рідко відвідуються повторно. Це свідчить про нерозуміння керівниками загальноосвітніх навчальних закладів важливості цього напрямку роботи, особливо у спілкуванні із зовнішнім середовищем. Щоб створити більш інформативні сайти, треба розміщувати не тільки дані про навчальний заклад, а насамперед давати на сайт інформацію про його діяльність, як-от: досвід роботи, інноваційні досягнення, наприклад, оригінальний статут або концепції закладу, навчальний план, методичні розробки (уроки, позашкільні заходи). Статистику про діяльність закладу треба розміщувати в окремому розділі. Як правило, все відвідується один раз, коли відбувається знайомство із закладом. Інформація повинна надаватись таким чином, щоб вона була цікава іншим і у відвідувачів виникала потреба знову і знову повертатися саме до цього сайту. Роботу з підтримки окремих сторінок сайту ЗНЗ слід включити до функціональних обов’язків адміністрації закладу освіти.

Рекомендації щодо створення єдиного інформаційного середовища з метою ефективного управління загальноосвітнім навчальним закладом

Розглянемо принципи об’єктивності, повноти, достатності та актуальності інформації в управлінні ЗНЗ. З точки зору ефективності впровадження ІТ та комп’ютерних систем у вирішенні цих принципів робота керівників закладу поділяється на такі два етапи.

На першому етапі – створення системи інформаційного забезпечення – здійснюється моделювання та організація побудови інформаційного середовища.

На другому етапі – подальша модернізація з використанням КП та ІТ, створення банку даних базової, оперативної та підсумкової інформації, на базі якої організовано форми звітності та проведення моніторингу педагогічного процесу. Управлінська інформація розрізняється за такими ознаками:

-         за часом – щоденна, щомісячна, четвертна, семестрова, щорічна;

-         за функціями управління – аналітична, оцінна, конструктивна, організаційна;

-         за джерелами надходження – внутрішкільна, відомча, позавідомча;

-         за цільовим призначенням – директивна, ознайомча, рекомендаційна.

Така інформація повинна вчасно та повному обсязі поповнювати базу даних, тому що вона необхідна керівнику навчального закладу на всіх етапах управлінського циклу: на етапі аналізу, планування роботи, організації виконання, контролю та моніторингу. Від уміння організовувати надходження, обробку, аналіз і використання інформації залежить ефективність управління і функціонування навчально-виховного процесу.

Більшість загальноосвітніх навчальних закладів має чотири рівні управління:

перший рівень – директор школи – визначає стратегічні напрями розвитку школи;

другий рівень – заступники директора школи, соціальний педагог, шкільний психолог, відповідальний за організацію суспільно-корисної праці, старші вожаті, помічник директора школи з господарської частини, а також органи та об’єднання, які беруть участь у самоуправлінні;

третій рівень – учителі, вихователі, класні керівники, що виконують управлінські функції стосовно учнів та батьків, дитячих об’єднань, гуртків у системі позакласної роботи;

четвертий рівень – органи класного і загальношкільного учнівського управління.

Мета навчального закладу, умови його функціонування, структурні компоненти переплітаються у діяльності адміністрації та педагога й утворюють при цьому функціональні (лат. functio – виконання) компоненти. Важливою підмогою в такій діяльності навчального закладу можуть бути результати впроваджень ІТ та КП, а саме у вирішенні таких функцій внутрішкільного управління: аналіз інформації – параметричний, тематичний і підсумковий; планування – перспективні плани і комплексно-цільові програми, річний план (з включенням до нього блоків комплексно-цільових програм з найбільш гострих проблем); оперативні плани на місяць або чверть; організація – під організацією розуміють діяльність керівників шкіл, спрямовану на формування і регулювання структури взаємодій і відносин, яка необхідна для виконання прийнятих планів і управлінських рішень; ефективність використання організаційних форм управління школою залежить від їх цілеспрямованості, значимості обраної мети для всіх її учасників; внутрішкільний контроль – ефективне здійснення завдань внутрішкільного контролю можливе за умов дотримання важливих вимог: систематичності, об’єктивності, гуманізації, індивідуалізації, диференціації контролю; прийняття рішень – прийняття рішення є вибором того, як і що аналізувати, планувати, організовувати, контролювати.

Управлінські рішення мають такі форми: план роботи школи на навчальний рік, плани роботи підрозділів школи; рішення ради школи, педагогічної ради; рішення зборів трудового колективу, конференції, профспілкових зборів; наказ, розпорядження, рекомендації, поради.

Внутрішкільне управління повинно здійснювати повне використання умов, створених державою для функціонування загальноосвітньої школи: законів, постанов, нормативних вимог; установлених стандартів, до складу яких входять навчальні плани, програми, вимоги до рівня освіченості; положень прогностики, педагогіки, психології, теорії управління, шкільної гігієни, юридичної науки, медицини, економічної теорії та інші. Усе це повинно бути враховано при побудові та проектуванні бази даних інформаційної системи управління та освітньо-виховної роботи закладів освіти.

Наведемо декілька існуючих комп’ютерних програмних засобів, які найчастіше використовуються в управлінні ЗНЗ і використовують систему управління базами даних.

Автоматизована система (АС) «Школа» – розроблена у Науково-дослідному інституті прикладних інформаційних технологій. АС призначена для розвитку єдиного інформаційного освітнього середовища, необхідного для підвищення ефективного і якісного керування на основі впровадження сучасних ІКТ. Така спеціалізована інформаційна система працює з базами даних (ORAKL), яка забезпечує інформаційними даними з особистих справ співробітників, учнів школи і їхньої успішності, що допомагає адміністрації школи організовувати навчальний процес. Для повноцінної роботи АС «Школа» формуються робочі місця: директора школи, завуча, секретаря, педагогів та адміністратора мережі, які користуються різними правами доступу до баз даних.

АС «Школа» включає кілька функціональних підсистем, з якими працюють різні користувачі: підсистема діловодства; підсистема планування; підсистема успішності; підсистема аналітики; підсистема «Накази».

Упровадження в роботу освітніх установ даного програмного комплексу надасть можливість:

-         адміністрації всіх рівнів звільнитися від малопродуктивної рутинної праці зі збору інформації про стан освітніх установ;

-         істотно скоротити час реакції керівництва (ухвалення рішення, постановка задачі, контролю виконання);

-         підвищити ефективність процесу прийняття рішень і планування на основі одержання в реальному масштабі часу достовірної інформації;

-         крім того, у міру організації доступу до освітніх ресурсів у мережі Інтернет, державні установи одержать доступ до баз даних співробітників освітніх установ; контингенту, що навчається; успішності та інших ресурсів.

Програмний комплекс АС «Школа» є відкритою системою, яка здатна функціонувати разом з іншими програмами автоматизації освітніх установ.

Комп’ютерний системний комплекс «Net Школа України» адаптований до українських загальноосвітніх навчальних закладів і найбільш відповідає їхнім запитам.

Основне використання системного комплексу “Net Школа України” для навчального закладу.

Побудова єдиного інформаційного середовища навчального закладу:

-         загальноосвітньої школи, гімназії, ліцею, коледжу і т. д.;

-         електронні класні журнали (з можливістю їх публікації у мережі Інтернет);

-         електронні щоденники, пов’язані з класним журналом (завдання, оцінки).

Зручний помічник педагогів у організації додаткових індивідуальних занять у рамках шкільного навчального процесу:

-         навчання обдарованих дітей;

-         навчання дітей-інвалідів, що навчаються дома;

-         навчання дітей, віддалених сільських шкіл;

-         навчання хворих дітей;

-         навчання в системі додаткової освіти.

Побудова єдиного освітнього середовища районної (міської, обласної) освіти – для здійснення обміну інформацією між навчальними закладами, управліннями освіти, дошкільними установами.(система «Net місто»).

Упровадження даного комплексу дає можливість створення єдиного інформаційного середовища навчального закладу та може вирішувати такі питання в управлінні. Для адміністрації навчального закладу:

-         оперативне отримання й узагальнення інформації про навчальний процес для прийняття управлінських рішень;

-         створення і підтримка шкільного документообігу;

-         створення автоматизованої бази даних для оперативних звітів;

-         моніторинг руху учнівського контингенту;

-         ведення алфавітних книг, особових справ співробітників та учнів;

-         створення і контроль виконання розкладу уроків, плану шкільних і класних заходів;

-         моніторинг динаміки успішності учнів;

-         конструювання власних звітів педагогічних працівників та адміністрації.

Для учнів та батьків:

-         доступ до електронних баз даних і навчальних програм з шкільних дисциплін для самостійної роботи;

-         доступ до електронного щоденника, у який автоматично виставляються поточні оцінки;

-         доступ до розкладу уроків;

-         отримання батьками через послугу SMS мобільного зв’язку інформації про успішність учня та відвідуваність ним занять.

Для вчителів-предметників:

-         доступ до електронних баз даних для самоосвіти та підвищення кваліфікації;

-         створення електронних баз даних і навчальних програм з дисципліни для організації особистісно-орієнтованої навчальної роботи;

-         робота з мультимедійними навчальними засобами під час проведення занять;

-         автоматизація тестового оцінювання поточних знань;

-         ведення електронного класного журналу, календарно-тематичних планів.

ВИСНОВКИ

Ефективне управління організацією неможливе без використання інформації. Це зумовлено тим, що суттю управління є підготовка, прийняття та здійснення апаратом управлін­ня ланцюжка послідовних рішень на основі інформації, в якій містяться дані про стан керованого об’єкта і оточуючого середовища, про рівень виконання або невиконання прийнятих управлінських рішень.

У контексті використання інформації в управлінській діяльності вона трактується як сукупність даних, що потрібні для активного впливу на керовану систему з метою оптимізації її діяльності.

Потреба в інформації у різних організаціях різна. Вона визначається тими завданнями, які постають перед організацією в цілому або розв’язуються у процесі управління. Вона залежить також від важливості та масштабу рішень, що приймаються, від кількості та характеру керованих і регульованих параметрів, від характеру і різноманітності ситуацій, що збурюють управлінську систему, від внутрішніх та зовнішніх впливів, від кількості та якості показників, що характеризують результати діяльності системи. Управлінський процес потребує постійного засвоєння та оброблення інформації для прийняття рішень з метою забезпечення стабільності та розвитку організації, системи у цілому.

Із зовнішнім середовищем, тобто навколишнім світом, заклад має комунікативний і функціональний взаємозв’язок. Ідеться про соціально-політичні, педагогічні, економічні, організаційні умови функціонування навчальних закладів, замовників освіти (учні, батьки учнів, суспільство, громадські організації), чинне законодавство в галузі освіти, конкуруючі заклади, техніки і технологи, систему цінностей в суспільстві, які є факторами зовнішнього впливу. Тому керівники закладів повинні враховувати їх надмірний вплив; зростаючу кількість інформаційних потоків і видів інформації. У даному випадку зовнішнє середовище є джерелом вироблення і накопичення зовнішнього інформаційного ресурсу.

Інформаційні ресурси світової комп’ютерної мережі стають доступними користувачеві у вигляді так званих web-сторінок. Власник інформаційного ресурсу подає інформацію таким чином, щоб користувач мав змогу оперативно відшукати необхідний документ. Структура, яку утворюють дані на web-сторінці та зв’язки між ними, певною мірою відображають структуру предметної галузі. web-сторінка може містити не тільки текст, а й інформацію в різних графіках, таблицях, анімаціях, відеозаписах, аудіозаписах. Перегляд web-сторінок здійснюється за допо­могою спеціальних програм перегляду - браузерів. Браузер за сутністю є кваліфікованим, ерудованим провідником, що виводить користувача на необхідну інформацію.

Системний підхід до управління загальноосвітнім навчальним закладом передбачає цілісний розгляд об’єктів управління і відображення його сутнісних сторін і підсистем. Кожна система розглядається як така, що має свою мету, структуру, змістове наповнення, засоби і визначений реальний результат. При цьому мета відповідних елементів системи неодмінно має бути підпорядкована досягненню загальної мети функціонування або роз­витку закладу. Застосування при розгляді загальноосвітнього навчального закладу концепції системного підходу є найбільш адекватним, оскільки заклад є соціально-педагогічною системою, що має взаємопов’язані підсистеми, взаємодія яких утворює інтегративні системні якості, не притаманні її складникам і характеризується зв’язком із зовнішнім середовищем [13, с. 32].

 Загальноосвітній навчальний заклад є відкритою соціально-педагогічною системою, що характеризується низкою ознак, і тому розглядати його слід не лише як системне ціле, але і як певну множину якісно різнорідних елементів, якими є: учні, вчителі, батьки (людські індивідууми); різноманітні процеси (навчання, виховання та розвиток учнівської молоді, зростання педагогічної майстерності й творчого потенціалу працівників); види діяльності, міжособистісні стосунки. Ці різнорідні елементи створюють певну структуру, тобто спосіб зв’язку елементів і мають власну складну побудову.

95% шкільних сайтів побудовані як візитна картка закладу та є малоінформативними, а відтак, й малоцікавими, внаслідок чого дуже рідко відвідуються повторно. Це свідчить про нерозуміння керівниками загальноосвітніх навчальних закладів важливості цього напрямку роботи, особливо у спілкуванні із зовнішнім середовищем. Щоб створити більш інформативні сайти, треба розміщувати не тільки дані про навчальний заклад, а насамперед давати на сайт інформацію про його діяльність, як-от: досвід роботи, інноваційні досягнення, наприклад, оригінальний статут або концепції закладу, навчальний план, методичні розробки (уроки, позашкільні заходи). Статистику про діяльність закладу треба розміщувати в окремому розділі. Як правило, все відвідується один раз, коли відбувається знайомство із закладом. Інформація повинна надаватись таким чином, щоб вона була цікава іншим і у відвідувачів виникала потреба знову і знову повертатися саме до цього сайту. Роботу з підтримки окремих сторінок сайту ЗНЗ слід включити до функціональних обов’язків адміністрації закладу освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.                Буданов В. Г. Методология синергетики в постнеклассической науке и в образовании: Автореф. дисс. …д-ра филос. наук: 09.00.08. - М., 2007.–32с.

2.                Волькенштейн М. В. Энтропия и информация. – М.: Наука, 1986. – 190 с.

3.                Дахин А. Н. Педагогическое моделирование. - Новосибирск, 2005. – 229 с.

4.                Євтодюк А. В. Синергетичні засади моделювання освітніх систем: Автореф. дис. ... канд. філос. наук: 09.00.03. - К., 2002. – 24 с.

5.                Жуков Н. И. Информация: философский анализ информации –  центрального понятия кибернетики. – Минск, 1971. – 277 с.

6.                                 Забродська Л. М. Інформатизація закладу освіти: управлінський аспект.— X.: Основа, 2003.— 240 с.

7.                Зима В. Управлінська комунікація та специфіка управлінського спілкування як основа успішної діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу / В.Зима // Гуманітарний вісник: наук.-метод. зб. – Переяслав-Хмельницький, 2006. – спецвипуск. – С. 178 – 185.

8.                Информатика: Учебник / Под ред. Н. В. Марковой. – М.: Финансы и  статистика, 1997. – С. 50 – 80.

9.                                 Інтернет: погляд у майбутнє (матеріали із засідання «круглого столу», Головне управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації) // Комп’ютер у школі та сім’ї. - 2001. - № 1 (13). - С. 3-8.

10.           Колесникова И. А., Горчакова-Сибирская М. П. Педагогическое проектирование. - М.: Издательский центр «Академия», 2005. – 288 с.

11.           Масюкова Н. А. Проектирование в образовании. - Минск: Технопринт, 1999. – 288 с.

12.           Новые ценности образования: тезаурус для учителей и школьных психологов. / Под ред. Н. Б. Крыловой. - М, 1995.

13.                        Хриков Є. Управління навчальним закладом / Є.Хриков. – Х.: Знання, 2006. – 365 с.

14.           Щербаков С. Аспекти управління навчальним закладом нового типу / С.Щербаков // Директор школи. – 2008. – № 12. – С. 46 – 51.

15.           Daniel Katz and Robert Kahn. Тhе Sociа1 Рhусhо1оgy of Organization. P. 452. Сору-right 1966.